Зі срібним призером міжнародного конкурсу Infomatrix Мішею Куделею ми спілкувалися довго і з великим інтересом. Про те, як пройшов конкурс, про додаток Михайла для вчителів і учнів, про те, як кожен здатен досягти успіху, "перерізати потік комфорту" і припинити з нетерпінням чекати вихідних, про захопливу віртуальну реальність і не тільки. Для багатьох саме життя Міші виглядає як віртуальна реальність — аж надто відрізняється мислення цього талановитого школяра від "загальноприйнятого". Але ця реальність набагато ближча, ніж можна собі уявити. Читаємо, занурюємося...і беремо приклад! ;)
Миша, вітаємо тебе зі сріблом, чудовий результат! Ми дуже горді за тебе.
Дякую! І велике дякую вам за спонсорування поїздки, це дуже допомогло. До речі, срібло — це урок для мене. Адже я відчуваю, що мій проект не був готовий до золота. Відчуваю, що його треба ще доопрацьовувати. Якби я отримав золото, я б, напевно, розслабився. А так я отримав срібло і зрозумів, що можна зробити краще.
Хто ж переміг?
Цей хлопець програмує з 9 років. Він написав соціальну мережу для університетів та шкіл — це дещо схоже на те, що у мене, але все-таки більше соціальна мережа. В такому конкурсі він бере участь уперше, але у нього вже є кілька бізнес-проектів, додатки на плеймаркеті по 70 тисяч завантажень, свій сайт. Йому 18 років — він усього на півроку старший за мене. Я був дуже вражений!
Нічого — є на що рівнятися. Зате тепер і ти — приклад для інших. Розкажи, будь ласка, трохи про конкурс.
У ньому брали участь школярі приблизно з 50 країн (США, Мексики, Південної Африки, Гонконгу і багатьох інших). Проектів було багато, але я б сказав, що великий відсоток з них мені особисто здалися не дуже цікавими. Але були і круті проекти — наприклад, та ж соціальна мережа для університетів, зонд, який сканує морське дно і складає карту рельєфу, а також рішення, яке нагадує "розумний будинок" (дозволяє контролювати увімкнення світла в будинку і тому подібні речі).
Організатори — дуже серйозні. Це міжнародна школа Бухареста, в якій є учні з різних країн. Це і школа, і університет. Ми були в школі, але все організовує також і університет — Lumina University.
Не кликали тебе до себе в університет?
Кликали. Але якщо вже поступати за кордон, мені було б цікавіше кудись у США. У мене такий підхід, що якщо робити щось, то робити це якнайкраще. Якщо поступати кудись, то в найкраще місце. Одним словом, побачимо. Я поки ще в роздумах з приводу університету. Наступного року я вчитимусь в 11-му класі і паралельно працюватиму над своїм проектом.
А як проходив конкурс, хто був у журі?
Члени журі були зі США, Румунії та інших країн. Деякі з них були директорами компаній. Були стенди, на які ми вішали плакати зі своїми проектами. Стенди були з національною символікою, адже це був також обмін культур. А потім нас викликало журі, і ми захищали свої проекти. Мене запитали, що було найскладнішим у розробці.
І що ж було найскладнішим?
Була одна специфічна задача — зробити журнал оцінок. На Андроїді зробити так, щоб журнал одночасно скролися і вправо, і вниз — трохи складно з нативними інструментами. Доводилося шукати бібліотеки, переробляти їх під себе. Тому з журналом я працював досить довго.
А для Андроїда (і для мобайлу взагалі) характерно робити скроли вгору-вниз чи потрібно вміщатися в розмір екрану? Який зараз на це "фешн" з точки зору юзабіліті?
У випадках, коли є список, скрол дійсно робиться (а журнал — це список). Ні, не обов'язково вміщуватися в розмір екрану. Я всі ці питання вивчав, щоб зробити додаток зручним. Розбирався у всіх патернах "Material Design", щоб дізнатися, як рекомендується дизайнити програми в "гугловському стилі": де розміщувати кнопки, якими робити відступи і так далі. Буду працювати над тим, щоб зробити додаток ще зручнішим.
А вдалося знайти застосування додатку?
Я зараз розробляю для нього сайт на PHP (Yii2 framework) разом з моєю командою. Це буде цілий сервіс — сайт і додаток, які будуть синхронізовані між собою через RESTful Api і функціоналу там буде більше. Якщо адміністратор додасть щось на сайт, то вчитель побачить це у себе на телефоні. Додаток зможуть використовувати не тільки вчителі, але також батьки і учні.
А як взагалі виникла ідея зробити саме такий додаток?
А це не моя ідея — це ідея мого викладача. Після спілкування з іншими викладачами, особливо з молодими, вона сказала, що такий мобільний додаток їм потрібен. Спочатку, чесно скажу, я не дуже хотів працювати над цим, оскільки у мене вже був свій проект — ігровий сайт з комп'ютерними новинами і оглядами, який ми вирішили створити разом з другом. Але я загорівся ідеєю додатку, і це переросло в цілий стартап з командою.
Приємно вже в такому віці бути програмістом?
Ну, мені все-таки не хотілося б називати себе програмістом. Приємно те, що є результат. Приємно щодня працювати, спілкуватися з командою, почуватися важливим у чомусь. В майбутньому я не хочу бути просто розробником — хочу відкрити свою компанію, якусь ІТ-контору, або навіть побудувати цілу імперію, таку як Facebook, Google і так далі. Але це вже такі сміливі мрії! :)
Мене не приваблює думка, що я все життя пропрацюю розробником, навіть якщо я буду створювати якісь класні штуки. Мені хочеться робити більш глобальні речі. Це вже не програмування — це вже бізнес. Так, зараз я програмую, цікавлюся, розвиваюся в цій сфері, але не думаю, що так буде завжди. А така підготовка допоможе мені в майбутньому керувати з розумінням.
Чудово чути про такі амбіції!
Так, я дуже абмітний — 10 амбітностей із 10, якщо так можна висловитися :) Це моя особливість.
В принципі досягти таких успіхів може кожен, особливо в ІТ. Це можна зробити навіть раніше, ніж я. Але проблема в тому, що в наш час більшість людей просто не хочуть цього — вони пливуть за течією: вчаться, тому що треба вчитися, працюють, щоб не померти з голоду. З нетерпінням чекають вихідних. Тому вони особливо нічого і не досягають. А хто працює заради якоїсь мети, якраз і досягає її.
Я, наприклад, працюю без вихідних взагалі. Ми працюємо щодня. Ми робимо це, бо нам хочеться це робити. В цьому і ключ — в бажанні працювати. Потрібно дійти до того рівня, коли щодня хочеш працювати, а, не попрацювавши один день, потім спати вночі не можеш, бо тобі здається, що ти втратив день і не рухаєшся до своєї мрії. Ось до такого стану я дійшов. Так, і у мене бувають моменти, коли я не хочу нічого робити, але вони минають.
Але ж складно працювати без вихідних? Потрібне ж якесь "перезавантаження системи"? :)
Я можу в робочий день ввечері посидіти — наприклад, у щось пограти або поспілкуватися з друзями. Але цілий день просидіти, нічого не зробивши — це вже не варіант. Ще два-три роки тому я міг спокійно цілими днями сидіти за комп'ютерними іграми, а зараз мені стає некомфортно і соромно за себе.
Це мислення успішної людини! Багато хто замість цього бурчить про відсутність грошей.
Так, насправді не так вже й складно зараз заробляти, особливо якщо вчитися самому — розбиратися і шукати потрібну інформацію в інтернеті. Тоді дійсно нескладно знайти роботу. Мені, наприклад, вже кілька разів пропонували. Але я відмовлявся, адже для мене поки більш важливий і цікавий проект.
Тобі не здається, що скоро винайдуть додатки для всього на світі і життя дуже зміниться? Можна буде відкрити телефон і зробити все що завгодно.
Та й зараз можна відкрити телефон і майже все що завгодно зробити! Крім того, зараз віртуальна реальність і доповнена реальність активно розвиваються. Наприклад, Microsoft HoloLens. Звичайно ж, такі винаходи змінять світ, і дуже швидко.
Не страшно, що все це вийде з-під контролю? Люди сидітимуть у віртуальній реальності і не виходитимуть з дому.
Я в дитинстві мріяв побувати у віртуальній реальності, тож мені не страшно. Я мріяв потрапити в якийсь світ, який я буду бачити і відчувати, але це буде не Земля. У віртуальній реальності можна робити те, що не можна тут. Ілон Маск недавно заявив, що ми з великою долею ймовірності живемо в грі, у віртуальній реальності.
Ні, не страшно — це дуже круто і цікаво. Наприклад, побути лицарем, відвідати іншу епоху — безцінно!
З чого б ти порадив школярам почати, які хотіли б щось зробити, але не можуть зважитися?
Почати — легко! Наприклад, хочеш зробити сайт — гуглиш, розбираєшся. Головне — навчитися шукати інформацію. В інтернеті купа всяких способів навчитися, купа всяких відеоуроків, купа мов програмування. Зараз сайт можна зробити на PHP, на C# (Сішарпі), ДжаваСкрипті, Пайтоні, Рубі і не тільки. Якщо дійсно є бажання — то це може зробити кожен. Просто треба взяти і робити! А ті, хто нібито хочуть, але не роблять, просто недостатньо хочуть.
Річард Бренсон говорив "до біса все — бери і роби!"
Так і є. Коли працюєш над певним стартапом, особливо в ролі СЕО (можливо, це голосно звучить, але я все-таки керівник своєї команди), то це ніби перерізає стандартний потік життя. Доводиться від багато "відрікатися" і постійно працювати. Навіть друзів іноді втрачаєш, бо мало спілкуєшся. Але я намагаюся підтримувати стосунки.
Просто потрібно розрізати потік комфорту, в якому ти живеш, і почати робити, робити і робити. Потрібно полюбити те, що ти робиш, і потім вже не зможеш зупинитися!
Не зупиняйся, Михайло, удачі тобі у всіх твоїх прагненнях! І завжди знай, що можеш на нас розраховувати :)
Зв'язатися з Михайлом:
mikhailkudelia@gmail.com
Читати більше інтерв'ю:
Інтерв'ю з Женею Розинським: про Україну очима Заходу
Andypost в гостях у InternetDevels і Drudesk: розмова про Drupal 8 за чашкою кави